В сьогоденні у кожній сім’ї є комп’ютер і ваша дитина без всяких сумнівів вміє ним користуватись і ставиться до нього, як до однієї з головних розваг дома. Комп’ютери вже давно стали не від’ємною частиною нашого життя. Частина батьків зовсім не проти того, що дитина користується ними.
Деякі батьки навіть підходити забороняють до комп’ютера. Є категорія людей, які не забороняють проводити дитині час за комп’ютером, але відчувають постійне занепокоєння через те що знають, що довге сидіння за монітором може нашкодити зору, побоюються, що комп’ютерні ігри можуть озлобити дитину.
Хто з данних батьків правий?. Слушна думка розібратись в цьому питанні, тому що, навіть якщо батьки забороняють дома, ваша дитина може користуватись комп’ютером у друга і зараз в кожній школі є кабінети інформатики.
Давайте розберемось. КОМП’ЮТЕР, ДРУГ ЧИ ВОРОГ НАШІЙ ДИТИНІ?
Є декілька упереджень пов’язаних з комп’ютером.
Перебування у «віртуальній реальності» загальмує інтелектуальний і емоційний розвиток дитини. В неї пропаде інтерес до праці і самостійного мислення. Стане заручником інтернету, розівчиться висловлювати свої думки та почуття. Для чого сидіти над твором, якщо можна переписати з інтернету?
Проте, шкідливих факторів набагато менше ніж переваг, які значно полегшують нам життя. Коли з’являється якесь питання, відповідь на нього можна знайти відразу, не виходячи з дому, програми для навчання. Значно легше оприділитись з захопленням через доступну інформацію, підтримування зв’язку з друзями, легший процес навчання. Ми живемо в такий період коли комп’ютер є невід’ємним доповненням нашого життя через те, що він нам його полегшує.
Ще одне упередження: комп’ютер деяким дітям може замінити спілкування з ровесниками, заважає повноцінно спілкуватися з іншими людьми. Діло в тому, що проблеми спілкування створює далеко не комп’ютер. Навпаки, діти, які відчувають складності в спілкуванні можуть з легкістю налагодити з кимось контакт в інтернеті. Головне, щоб дитина не сиділа довго за комп’ютером, але про це вже повинні подбати батьки. Не у всіх ситуаціях часте користування комп’ютером звужує обсяг спілкування. Сором’язливим хлопцям навпаки інтернет допомагає найти однодумців.
Багато батьків та викладачів мають великі претензії до комп’ютерних ігор, які характеризуються ними, як безтолкові речі, які відволікають від навчання та занять спортом. В гіршому випадку батьки думають, відеоігри породжують агресію і схильність вирішувати ситуації бійкою.
Однак є багато факторів, які виступають в захист комп’ютерним іграм.
Ігри на комп’ютері задовільняють природну потребу в грі. Діти навчаються дотримуватись певних правил, доводити до кінця почату справу, при розумному помірному перебуванні за комп’ютерними іграми в дитини покращується уважність і здатність швидко реагувати на зміни ситуацій. Коли дитина досягає хороших результатів в грі, це їй приносить позитивні емоції. З часом дитина починає грати складніші ігри, через що розвивається інтелектуально.
Підібрати можна ігри, які допоможуть розвивати пам’ять, логічне мислення, просторову уяву, покращити координацію рухів та швидкість реакції.
КОМП’ЮТЕР ШКІДЛИВИЙ?
Цілком зрозумілі побоювання батьків. Хто точно скаже, як вплине випромінювання від екрану, як зміниться постава, і як робота за комп’ютером відіб’ється на зір?
Технології зараз такі, що на сьогоднішній день рівень електромагнітного випромінювання в моніторів набагато нижчі ніж у телевізорів. Інші види випромінювання ніяким шкідливим чином не впливають на людей.
Вагомий аргумент це навантаження на зір, але якщо систематично робити перерви і відводити увагу на інші речі, очі дитини не будуть стомлюватись дуже швидко. Одне з самих головних факторів впливу на зір це не якісний монітор, не пожалійте коштів для цього, підберіть якісний монітор, це в рази зменшить вірогідність того, що зір вашої дитини може погіршитись.
Не забувайте слідкувати за поставою дитина перед комп’ютером, привчіть її правильно сидіти і проблем з поставою в неї ніколи не буде.
В засобах масової інформації можна зустріти згадування про комп’ютерну залежність, де наводять страшні приклади занурення дитини в «віртуальний світ». Однак дійсно серйозних наукових доказів немає. За існування комп’ютерної залежності заперечувати немає сенсу, вона існує. Однак справа тут в проблемах самої дитини, а не в комп’ютері, і тільки від батьків залежить, чи будуть ці проблеми вирішенні.
