Як правильно забороняти і як йти на компроміс з дитиною.

Як правильно забороняти і як йти на компроміс з дитиною.

Давайте згадаємо як ми реагуємо на дії дітей, коли вони не сходяться з нашими очікуваннями та бажаннями? Хтось зауваження зробить, хтось насвариться, хтось дасть прочуханки. І зазвичай ми все повторюємо: «Що ти зробив?», «Хто тобі дозволяв?», «Як ти посмів?». З цими фразами через свідомість дитини проходить негатив.

Дитина в той час дивиться на нас з прозорими очима, і не може зрозуміти, чому на неї сваряться. Такі виховні дії не приносять користі абсолютно, швидше, демонструють дитині те, що дорослі мало що можуть зробити в цій ситуації.

 Саме час призупинитись і задуматись – шлях до розуміння поведінки дитини, до запобігання розлюченості і розуміння послідовності власних дій в певній ситуації. Ніхто не застрахований від помилок. Вік, досвід з знаннями не зможуть вам дати стовідсоткову гарантію, що обрана вами стратегія поведінки з дитиною вірна, через це ситуацію потрібно розглядати з всіх боків. Дивіться на ситуацію очима дитини. Однотипне реагування на витівки і вибрики дитини, без аналізу ситуації це поганий підхід.

 Щиро покажіть своє засмучення, зрозуміло поясніть його причину і зв’язок з вчинком дитини - ось що може допомогти. Запропонуйте дитині перелік більш правильних методів досягнення мети, впевніть дитину, що в схожій ситуації потрібно зробити по іншому. Взаєморозуміння після цього зміцниться. Пам’ятайте: ми маємо бути не задоволенні вчинком, а не сварити дитину.

 Акцент потрібно робити на витівці дитини, а не на ній самій. Інакше вона може уявити, що ви перестали любити її, через розбиту тарілку або розлиту фарбу. Всім зрозуміло що це не так, але діти з легкістю можуть серйозно прийняти ваші слова, адже вони схильні до навіювань, через це слідкуйте за тим що говорите.

 Все це не означає, що потрібно не сварити дитину і дозволяти все що заманеться. Потрібно обачно підходити до заборон і обмежень. Також вимагання постійного послуху дітей не сильно виправдовується.

 

Так що ми вимагаємо і очікуємо від дитини? І що потрібно забороняти?

 Батьки завжди думають над цими питаннями, одні менше другі більше. Є батьки які свято вірять, що мають право дозволяти і забороняти з розрахунком на те, що дитина мусить негайно слухатись в любій ситуації. Зазвичай такі заборони категоричні і спроби пояснити чому це не можна батьки не роблять. Бездумне підпорядкування дитини під себе приведе від простої впертості до абсолютного негативу, або просто позбавить дитину власної думки. В першому випадку всі слова батьків не будуть сприйматись в принципі.  З цього виходить, що вміння поводитись в важких і небезпечних ситуаціях розумно, знаходити з них вихід, уявляти наслідки дій не приходить. А адже тільки в спільному міркуванні про те, що не можна робити і через що, формуються вміння мислити про те що робиш.

 

Що тоді забороняти і як це робити?

 Здебільшого будь яка заборона пов’язана з безпекою дітей, ці заборони безумовні. В них входять: не гратись вогнем, не сунути пальці в розетку, не лізти в воду, не брати ножа до рук, висовуватись в вікно, брати «те» до роту і т.д. і всі схожі заборони мають спрацьовувати завжди.

 В різних ситуаціях заборони можуть бути виправдані і ні. Приведемо приклад, не можна галасувати, шуміти і бігати в будинку, це може заважати людям, які знаходяться з вами, або дитина може щось розбити. Однак ця поведінка повністю нормальна в спортивних залах або на природі. Якщо ви щось дитині не дозволяєте, потрібно пояснити чому це не можна і які наслідки після вчинення небажаного вчинку.

 Не забороняйте все категорично, не потребуйте від дитини відмови від заняття, які їй подобаються, а шукайте альтернативу і пропонуйте свої варіанти, які могли зацікавити. Найбільш прийнятний варіант потрібно здійснити.

 Коли дитина під вашим контролем «чуть не вдарилась», «чуть не обпеклась», в неї може сформуватись відчуття самозбереженості, яке буде ефективно впливати на вміння не робити щось на ваш окрик.

 Застереження і заборони дитина повинна усвідомлювати, через це потрібно старанно доносити певну інформацію дитині і повторюватись, що це робити не можна. До речі вимоги батьків мають бути узгодженні, щоб дитина не заплуталась, при кому що можна робити, а при кому не можна.

 Не вживайте сильно узагальнюючих заборон: «Не роби дурниць!», «Не роби так, щоб я на тебе сварився». Діти не до кінця розуміють, що від них хочуть.

 Деякі вимоги батьків дітям виконати важко. Дорослі не задумучись вимагають «Перестань бавитись і давай спати», «кажи пока дівчинці бо ми йдемо». Зверніть увагу, що нікому і на думку не прийде так само безцеремонно порушити діалог дорослих. Коли ви все таки перериваєте справи дітей, попросіть вибачення це не важко і дитина зможе зрозуміти, що вам жаль що ви її відлучили.

 Зазвичай таких вимог і заборон можна уникнути. І в дітей не з’явиться почуття протесту проти не завжди справедливих вимог батьків.  Втім і проти справедливих теж. Якщо згадувати, що в конфлікті зазвичай як мінімум двоє учасників і що не тільки нам важко з ними, а їм з нами важко, то багато складнощів можна уникнути.

 


Друк   E-mail